Байден проти Путіна: що далі? | Віталій Портников

Джерело - https://www.facebook.com/valerii.pekar/ … 1890654657

Автор допису - Валерій Пекар

Страх перед вулицею.

Останні події дуже чітко проявили страх очільників держави перед вулицею. Тільки так можна пояснити безпрецедентну увагу до розбитих шибок та помальованих дверей. Тільки так можна пояснити гучні заяви "ми вас не боїмося". Тільки так можна пояснити вимогу засудження, яка висувається нині всім васалам і посіпакам.

Вони не бояться російських танків, не бояться фінансової кризи, не бояться спалаху епідемії, не бояться поганої репутації. Тому що у російські танки насправді не вірять, у непоступливість західних кредиторів і донорів зовсім не вірять, натомість вірять, що Феофанія та телебачення врятують здоров'я і рейтинг.

Вони бояться вулиці, тому що не знають, як від неї врятуватися.

Вони знають, як купити жадібних, задурити дурних, залякати боягузів. Вони не знають, що робити з тими, хто не жадібний, не дурень і не боягуз. Хай навіть таких дуже мало.

Люди на печерських пагорбах, я вам розповім, як врятуватися від вулиці.

Перезавантажте судову систему -- у вас для цього є всі повноваження. Зберіть нову Вищу раду правосуддя та Вищу кваліфікаційну комісію суддів із доброчесних перевірених людей. Повидаляйте недоброчесних суддів -- нині про кожного суддю є всі відомості у відкритих джерелах. Вам будуть вдячні не лише ті, хто побив ваші шибки. Вам будуть вдячні мільйони. Більше того, ви самі убезпечите себе від того, що призначені вами недоброчесні судді посадять вас самих після зміни влади (а колись вона зміниться).

Хочете ще пораду? Різко збільшіть економічну свободу. Приберіть пострадянські регуляції й обмеження, які заганяють нас на останнє місце в Європі, 127 місце у світі. Тоді мільйони людей підуть інтенсивно працювати, бо відкриються можливості -- не у Польщі чи Німеччині, не в Італії чи США, а тут, у нас. Буде більше податків -- значить, більше пенсії, більше зарплати бюджетникам, більше видатки на охорону здоров'я, освіту й оборону. Ви зробите щасливими мільйони людей, десятки мільйонів. Може, навіть другий термін стане реальністю.

А поки нема свободи і правосуддя, ваш страх вулиці обґрунтований. Голодні й обмануті люди, яким нема чого втрачати, які розуміють щоденну загрозу опинитися за ґратами без вини, доказів і процедур, врешті розіб'ють вам всі шибки, і не тільки шибки. Вони помалюють вам всі стіни, і не лише стіни.

Мені такий сценарій не подобається, тому я щиро даю вам ці дві поради.

Джерело - https://site.ua/victor.tregubov/34714-s … i---viyna/

Що не варто робити в соцмережах, якщо в країні - війна

Автор допису - Віктор Трегубов

У мене до вас усіх буде одне прохання, пов’язане із можливістю загострення війни. І вже дуже-дуже актуальне.

Коли знов насувається ця неприємна тривога, багацько людей запитують себе “чим я можу допомогти? Що мені робити?”. Цей текст якраз для вас.

Правда, він про те, чого вам НЕ робити. Але це також дуже, дуже важливо. І це НЕ робити дуже складне, але ви мусите впоратися.

Треба, щоб ви зробили наш інформаційний простір трішки менш вразливим до ворожих інформаційних операцій.

Для цього потрібно небагато.

Будь ласка, заклинаю вас, не розповсюджуйте неперевірену інформацію щодо будь-яких військових дій. Якою б емоційною вона не була. Особливо якщо вона - емоційна. Ні, інформація, якою поділилася ваша сусідка чи знайомий - не перевірена.

Розганяти для того, щоб запитати “це правда?” теж не можна. Опануйте себе і перетерпіть добу. Зазвичай все стає відомим впродовж 12-24 годин.

Не поширюйте дані про втрати наших військ до того, як про них повідомить прес-центр ООС. Не розганяйте дані про бої тут чи там до того, як про них повідомлять офіційні джерела. Ні в якому разі не повідомляйте про пересування українських військ. Ні в якому разі не діліться фото понівечених тіл, якщо це не тіла ворогів. Яку б мету ви не мали.

“Мені болить, я переживаю, синочки, свічечки” - перетерпіть, вимкніть комп’ютер, зламайте собі руки, але не робіть цього. Це шкода. Це те, чого хоче ворог.

Ворог хоче, щоб справжні дані тонули в істериках. Ворог хоче, щоб істерика стала панівною емоцією.

Ворог хоче, щоб мережею гуляли зображення чиїхось трупів із підписами “це українські вояки”. Щоб їх усі бачили, і щоб черг біля українських військоматів не було.

Ворог хоче, щоб військові знаходилися під тиском цивільних. Щоб бійцям та командирам постійно обривали телефони, бо хтось десь в Інтернеті написав, що там можливий обстріл, і мама чи дружина сходять з розуму.

Ворог хоче, щоб командири приймали рішення не згідно оперативних обставин, а через тиск на них матерів, журналістів, політиків, волонтерів - та кого завгодно, головне, щоб це було не військове рішення, а “вимушена доцільність”.

Бо це все допомагає ворогові вбивати українців.

Якщо ви йому допамагаєте, ви воюєте на його боці. Не важливо, свідомо чи по дурості. Ви допомагаєте йому вбивати наших вояків та окуповувати нашу землю. Ваші благі наміри не виправдання, ваша слабкість не виправдання, ваші нерви не виправдання. Ваші нерви - ніщо порівняно з тим, через що проходять вояки та офіцери, тож терпіть або просто ізолюйте себе від соціальних мереж.

А як ні - то навчіться мовчати та чекати.

І так, поширення цього тексту наближає перемогу.