Різна всячина

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.


Вы здесь » Різна всячина » Авторські теми » * Космос


* Космос

Сообщений 21 страница 40 из 181

21

0

22

Джерело - https://www.facebook.com/inSpaceRoom/po … 5064146680

«Хаббл» рассмотрел обломки ядра кометы ATLAS

Космический телескоп «Хаббл» получил самое детальное на сегодняшний день изображение распавшегося ядра кометы C/2019 Y4 (ATLAS), которая могла стать ярчайшей за последние семь-десять лет. На нем видно множество расходящихся друг от друга обломков, сообщается на портале The Astronomer's Telegram.

Долгопериодическая комета C/2019 Y4 (ATLAS) была обнаружена 28 декабря 2019 года при помощи наземной автоматизированной системы телескопов ATLAS (Asteroid Terrestrial-impact Last Alert System), период ее обращения вокруг Солнца по оценкам составляет 5476 лет. Свой перигелий комета пройдет 31 мая 2020 года, оказавшись внутри орбиты Меркурия, а с Землей максимально сблизится 23 мая 2020 года, оказавшись на расстоянии 0,78 астрономических единиц от нашей планеты.

Ранее ожидалось, что комета станет очень ярким объектом к середине мая, однако в начале апреля выяснилось, что этого может не произойти, потому что ядро начало разрушаться.

20 апреля 2020 года космический телескоп «Хаббл» получил самое детальное на сегодняшний день изображение ядра кометы C/2019 Y4 (ATLAS). На нем видно два основных фрагмента ядра A и B, каждый из которых состоит из oднoгo-двух ярких компонентов и еще нескольких более тусклых, расположенных на расстоянии четырех угловых секунд друг от друга вдоль их общей траектории. Фрагменты C и D, возможно, представляют собой скопления более мелких обломков. На момент наблюдений комета находилась на расстоянии 1,10 астрономических единиц от Солнца и на расстоянии 0,98 астрономических единиц от Земли.

В настоящее время увидеть обломки ядра кометы астрoнoмы-любители при помощи крупных телескопов диаметром от 15 сантиметров — сейчас C/2019 Y4 (ATLAS) перемещается по созвездию Жирафа и видна в течение всей ночи высоко над горизонтом.

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t444938.jpg
http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t588665.png
http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t311044.jpg

0

23

Джерело - https://www.facebook.com/inSpaceRoom/ph … 417459678/

Эксперименты показали, что у планет-океанов не может быть дна

Воспроизведя в эксперименте огромное давление и температуру, существующие на дне далеких планет-океанов, ученые обнаружили, что у них может вообще не быть определенного дна.

Насколько известно, в нашей Галактике довольно распространены планеты-океаны, покрытые слоем воды толщиной в сотни и даже тысячи километров поверх твердой силикатной коры. Несмотря на сочетание знакомых нам веществ, геохимия этих миров должна быть совсем другой, чем у Земли. Так, у самого дна глобального океана давление настолько велико, что поведение и воды, и кремния при этих условиях пока не известно.

Поэтому недавно минералоги из Университета штата Аризона воссоздали такие условия в лаборатории, рассмотрев, что происходит с водой и кремнием при экстремальном давлении — до 24 ГПа (для сравнения, давление на глубине 100 километров составит около 0,1 ГПа). Статья профессора Сан-Хон Сима (Sang-Heon Shim) и его коллег опубликована в журнале PNAS.

Для создания нужного давления были поставлены эксперименты с алмазными наковальнями — парой сверхпрочных конических алмазов, которые передают сжатие на острия. Технология позволяет достигать колоссальных давлений вплоть до 1000 ГПа и получать, например, металлический водород — фазу, существующую в недрах гигантских планет. Однако на этот раз между остриями наковален ученые разместили крошечный образец, содержащий кремний и воду, сжимая его и заодно нагревая с помощью лазерных лучей до высоких температур — как на дне планеты-океана. Просвечивая образец пучком рентгеновских лучей, они следили за изменениями его микроструктуры.

Эксперименты показали, что в таких экстремальных условиях вещества переходят в довольно экзотическую фазу: силикат и вода «взаимно растворяются», образуя смесь, содержащую микс оксидов водорода и кремния. Судя по этим результатам, планеты-океаны могут вообще не иметь определенного твердого дна, и на их колоссальной глубине вода переходит в силикатную литосферу через такой полужидкий смешанный слой.

«Изначально считалось, что вода и твердые слои на водных планетах четко отделены друг от друга, — говорит один из авторов работы Кэрол Ниср (Carole Nisr). — Но наши эксперименты указали на прежде неизвестное взаимодействие воды и силиката с формированием промежуточной по составу стабильной фазы. Разделение между водой и камнем оказывается удивительно «размытым» при большом давлении и высокой температуре».

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t518426.jpg

0

24

Зоряне скупчення Westerlund 2 і його оточення

23 квітня 2015 року зображення Westerlund 2 ввійшло до списку 100 кращих зображень зроблених космічним телескопом Габбл, складеного до його 25-ї річниці.

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t585226.jpg

0

25

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t780851.jpg

0

26

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t120908.jpg

0

27

Порівняння розмірів астероїда Бенну і МКС
http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/539479.jpg

+1

28

Фото Сонця від фотографа Andrew McCarthy
http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/898068.jpg

+1

29

У NASA заявили, що науковцям космічної агенції вдалося виявити молекулярну воду на освітленій стороні Місяця Знак повного місяцяКрапля
Відповідне дослідження було опубліковане 26-го жовтня у виданні «Nature Astronomy».
Воду на природному супутнику Землі виявлено не вперше, однак це перший раз, коли запаси води виявлено на освітленій стороні, а не у тіні кратерів.
Як зазначила одна з авторів дослідження, Кейсі Гоннібал (Casey Honniball) з центру космічних польотів імені Ґоддарда: «мова йде про близько 350 мілілітрів на метр кубічний місячного ґрунту».
Воду вдалося виявити за допомогою летючого телескопу «Софія», який встановлено на модифікований літак «Boeing 747»
Це відкриття полегшить створення та функціонування Місячної бази, яку NASA планує використати для відправки пілотованих місій до Марса вже у 2030-х роках.

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/553649.jpg

+1

30

Меркурій залишається найменш вивченою планетою земної групи. На її дослідження було спрямовано лише два апарати. Першим був «Марінер-10», що у 1974—1975 роках тричі пролетів повз Меркурій: максимальне зближення становило 320 км.
З 2008 по 2015 рік планету досліджував апарат НАСА MESSENGER. Він був запущений 3 серпня 2004 року і летів складною траєкторією з кількома гравітаційними маневрами біля Землі, Венери та Меркурія. Повз останній він пролітав тричі (в січні 2008, жовтні 2008 та вересні 2009 року), і в березні 2011 нарешті став його супутником. Цей апарат відзняв усю поверхню планети та отримав багато інших даних. Його внесок у дослідження Меркурія став революційним.
Європейське космічне агентство спільно з Агентством аерокосмічних досліджень Японії розробили місію BepiColombo, що складається з двох космічних апаратів: Mercury Planetary Orbiter (MPO) та Mercury Magnetospheric Orbiter (MMO).Запуск BepiColombo успішно здійснено 20 жовтня 2018 року у 01:45 UTC, прибуття до Меркурія планується у грудні 2025.

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/793572.jpg

+1

31

0

32

Туманність RCW 120, яка в інфрачервоному діапазоні схожа на гігантський перстень з опаловим каменем в середині. В туманності знаходиться зародок гігантської зірки, яка протягом найближчих декількох сотень тисяч років, швидше за все, перетвориться в одну з найбільших і найяскравіших зірок у Чумацькому Шляху. Зародок вже має масу, він від восьми до десяти разів перевищує масу Сонця, і до сих пір оточений речовиною з газу і пилу.

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/875058.jpg

+1

33

На Венері виявили другу ознаку життя
Вчені виявили на Венері найпростішу амінокислоту гліцин, що може говорити про те, що на планеті є життя.
«У астрофізиці, хімічній фізиці і біофізиці способи синтезу найпростішої амінокислоти гліцин з простих молекул мають велике значення для хімічної еволюції і походження життя», - пояснив автор дослідження.
Завдяки радіотелескопу фахівці помітили характерну лінію поглинання гліцину на частоті 261.87 ГГц в середніх широтах планети. Найбільш сильно цей сигнал був виражений поруч з екватором, при цьому на полюсах його не зафіксували.
Як вважають вчені, виявлення гліцину свідчить про те, що в атмосфері Венери можуть існувати ранні форми життя. Таким чином, це вже друга ознака життя на планеті, знайдена за останній час.

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/185211.jpg

+1

34

Сатурн сфотографований у інфрачервоному спектрі апаратом "Cassini" 13-го березня 2014 року
Обробка: Kevin Gill

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/131244.jpg

+1

35

0

36

МКС та Сонце

Після трьох років очікування на нагоду, 24-го квітня 2020 року, фотографу Ендрю Маккарті (Andrew McCarthy) вдалося сфотографувати транзит МКС по диску Сонця, який тривав близько 0,5 секунди.

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t226861.jpg

0

37

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t620001.jpg

0

38

Пaнopaмa тумaннocті M16 – oблacті зореутворення із cузір'я Opлa

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/241814.jpg

+1

39

Туманність NGC 896 «Голова Риби» із сузір'я Кассіопеї

http://forumupload.ru/uploads/001a/cb/5f/3/506638.jpg

+1

40

Рідкісне космічне явище - кільце Ейнштейна, яке виникає в результаті того, що гравітація масивного тіла викривляє електромагнітне випромінювання, яке йде в бік Землі від більш віддаленого об'єкта.

Загальна теорія відносності Ейнштейна стверджує, що гравітація великих космічних об'єктів (на кшталт галактик) викривляє простір навколо себе і відхиляє промені світла.

При цьому виникає спотворене зображення іншої галактики - джерела світла. Галактика, що викривляє простір, називається гравітаційної лінзою.

На фото нижче можна бачити декілька прикладів кілець Ейнштейна.

http://forumupload.ru/uploads/001a/b7/a9/3/t383511.jpg

0


Вы здесь » Різна всячина » Авторські теми » * Космос