По схилах поблизу полярних шапок Марса сходять лавини з каменів і льоду, і над цим місцем піднімається величезна пилова хмара.

NGC 5866 - лінзоподібна (проміжний тип між еліптичними та спіральними) галактика, розташована на відстані близько 50 мільйонів світлових років у сузір'ї Дракона.
Фото: телескоп "Габбл"

Туманність Тарантул (NGC 2070 або 30 Doradus) - це найбільший регіон зореутворення у місцевій групі галактик, діаметр NGC 2070 становить більше 1000 світлових років. Туманність розташована на відстані близько 180 000 світлових років у сузір'ї Золота Риба.
Автор фото: Ignacio Diaz Bobillo

Це знімок прекрасної спіральної галактики NGC 6744.
Її розмір - майже 175 тисяч світлових років (більше, ніж наш Чумацький Шлях). Галактика знаходиться на відстані близько 30 мільйонів світлових років у південному сузір'ї Павич.
У жовтому ядрі домінують старі, холодні зірки, а за межами ядра видно спіральні рукави, в яких багато молодих блакитних зоряних скупчень і рожевих областей зореутворення.

Американець Метт Харбісон поділився зображенням сузір’я Оріон. Фотографія важить 2,5 гігапікселя, а на її створення знадобилося 5 років

NASA виявило в атмосфері Юпітера спрайт, який являє собою швидко розширювальну область в формі диска, що світиться менше однієї тисячної секунди. Вони відбуваються в турбулентних верхніх шарах атмосфери Юпітера. Докази існування спрайтів в атмосфері газового гіганта знайдені вперше.

APOD: NGC 6357: The Lobster Nebula (2020 Oct 28)
Image Credit & Copyright: Steven Mohr

Найпотужніше джерело гамма-променів в Чумацькому Шляху - подвійна система з нейтронною зіркою PSR J1653-0158. Одна із зірок системі в два рази масивніше Сонця, а друга має лише 1% його маси. Вони обертаються навколо одна одної кожні 75 хвилин - набагато швидше, ніж інші відомі бінарні системи.
При цьому перша зірка є аномально масивною для пульсара, надзвичайно швидко обертається (близько 500 оборотів в секунду) і має вкрай слабке магнітне поле.
Друга ж, судячи з усього, колись була білим карликом, але пульсар поглинув більшу частину речовини. Залишок карликової зірки обертається навколо пульсара на відстані, яка всього в 1,3 рази перевищує відстань Земля-Місяць.

Коли ми чуємо слово «галактика», то уявляємо щось схоже на Чумацький Шлях (галактика, у якій розташована Сонячна система) – спіральну структуру з декількома рукавами. Але в реальності, як заявляють учені, галактики дуже відрізняються одина від одної за формою.
Бувають спіральні галактики, які в цілому нагадують нашу і виглядають як диски, що обертаються. Бувають галактики у вигляді червоних (або іншого кольору) сфер. Існують сильно деформовані галактики, галактики у вигляді грудкуватих згустків, а також інші структури, побачити в яких зоряне скупчення зможе хіба що досвідчений фахівець.
За словами астрофізика Кемерона Хаммелса з Каліфорнійського технологічного інституту (США), за формою галактики можна відстежити її життєву історію. «На самому базовому рівні галактики діляться на дискові і еліптичні. Дискові галактики (вони ж – спіральні) можна порівняти з смаженим яйцем – там, де у яйця жовток, у галактики знаходиться центр, звичайно це надмасивна чорна діра. Еліптичні галактики не такі. це, як правило, набагато старіші структури, що збереглися з раннього Всесвіту», – каже Хаммелс.
Як зазначив учений, еліптичні галактики прийнято вважати продуктом зіткнення ранніх галактик. «Коли старі галактики стикаються одина з одною, зірки всередині них починають рухатися хаотичним чином, перестаючи обертатися навколо загального центру. У результаті галактика стає еліптичної. Але не завжди. Іноді спіральні галактики стикаються з іншими і зберігають свою форму», – пояснив астрофізик.